ПЕДАГОГІЧНЕ   ЕСЕ. 

            Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини ,як професія педагога. Педагог, учитель, вихователь - довірена особа суспільства, якій воно

ввіряє найдорожче - дітей, свою надію, своє майбутнє. Педагог забов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм  зальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.
        Призначення вчителя - навчити  маленьку людину бути Людиною. Серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій.
       Кожна дитина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення. Тільки той педагог залишає частку себе в дітях, хто не шкодуючи сил, творчої наснаги, таланту, вкладає в душі вихованців найбільші скарби – душевність, людяність, порядність.
      В моїй родині – япедагог в другому поколінні.Моя мама 35 років пропрацюавала вчителем початкових класів. Зараз її 72 роки, але не зважаючи на вік, вона відверто зізнавалась, що душею вона встінах свеї школи.
     Обрати професію вчителя – не кожен наважиться. Любов до дітей, до професії не зникає, а кожного дня ти  стає ще мудрішим ,якщо це твій шлях.   Знайти своє покликання, ствердитися в ньому – це щастя педагога.
      Працюючи вчителем, намагаєшся часто відчути, осмислити  істину:’’ Хто ти, педагог? В чому сенс твоєї праці?’’  Пекар через декілька годин радіє спеченому хлібові; перукар бачить плоди своєї праці; агроном радіє першим паросткам врожаю. І тільки вчителю треба чекати роками, щоб побачити результати своєї праці, щоб відчути себе щасливим.
      Що ж допомагає в нашій нелегкій праці? Звичайно – любов до дітей, а саме головне – терпіння. Від нас залежить, якими вони виростуть, адже ми за них відповідаємо.
  Ось чому я намагаюся достукатися до серця кожної дитини.Ось чому всі зусилля моєї праці спрямовані на досягнення цієї мети.