класний керівник

ДОБРІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ

                                 «НА  КОНКУРС»

                                      МАТЕРІАЛИ

              УЧАСНИКА  РАЙОННОГО  КОНКУРСУ

                   ,,КЛАСНИЙ КЕРІВНИК РОКУ,,

              ГОРДІЄНКО ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ                            

ПРОБЛЕМА:

,,ПРИЩЕПЛЕННЯ СВІДОМОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ КУЛЬТУРИ  ПОВЕДІНКИ,,

.

                                      с. Добре

                                                              -2012-

ДОБРІВСЬКА  ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА  І – ІІІ  СТУПЕНІВ

ОПИС

ДОСВІДУ   ВИХОВНОЇ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

ГОРДІЄНКО ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ

                                                               -2012-

Анкета

Учасника районного туру Всеукраїнського конкурсу

,,Класний керівник року,,

1	Район(місто).	Вільшанський район
2.	Прізвище,ім’я,по батькові конкурсанта	Гордієнко Ірина Олександрівна
3.	Дата і місце народження	15 березня 1969 року
4.	Домашня адреса	С.Добре,вул.Лісна,16
5.	Мобільний телефон	0978155380
6.	Електронна адреса	IOGORD2011@qmail.com.
7.	Паспортні дані	ЕА №613886 ,Вільшанським             РВ УМВС, 24.11.1999 С.Добре,вул.Лісна,16
8.	Освіта	Кіровоградський державний педагогічний інститут ім.О.С.Пушкіна ,1991 рік. Спеціальність:вчитель фізики та математики
9.	Місце роботи	Вільшанська районна рада Кіровоградської області,Добрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
10.	Стаж роботи	22 роки
11.	Стаж педагогічної  роботи	22 роки
12.	Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст І кваліфікаційної категорії
13.	Звання	-
14.	Державні нагороди,відзнаки	Почесна грамота управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації,наказ № 185-н від 02.07.2007 року.
15.	Клас,у якому Ви є класним керівником	8 клас
16.	Мова викладання у навчальному закладі	Українська мова
17.	Проблема над якою працюєте	Проблема класного керівника «Прищеплення свідомого інтересу до навчання,виховання у дітей культури поведінки»
18.	Інноваційні форми роботи та технології ,що використовуються	Тренінгові заняття,проблемні діалоги,уроки моральності.
19.	Ваше педагогічне кредо	«Усе прекрасне,що існує в навколишньому світі і створене людиною,повинно доторкатися до серця дитини»

  ДОБРІВСЬКА  ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА  І – ІІІ  СТ.

                                            ДОДАТКИ

                              ДО  ОПИСУ  ДІЯЛЬНОСТІ  

                                               КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

                                   ГОРДІЄНКО ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ

   

                                                              -2012-

Біжать роки, немає спину,

І час минає, наче мить.

Знайшла я стежечку єдину

Моє життя по ній біжить.

Я йду по ній і не шкодую.

Себе я школі віддала.

Шкільний дзвінок я серцем чую

І через терни я пройшла.

Пережила всього багато —

Та школа це зоря моя.

Заходжу в клас і знову свято,

Знов молода й щаслива я!

Навколо мене милі діти

Враз починають щебетать.

Ну, як тут серцю не радіти,

Ну, як від щастя не співать!

«…Чим більше добрих,високоморальних

людей у державі ,тим вона могутніша в цих

    відношеннях»

                                               Д.Вєтров

ШКІЛЬНА ПРОБЛЕМА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ:                                          «Формування національної свідомості учнів» .                                                         

       КОНЦЕПЦІЯ       ВИХОВНОЇ       ДІЯЛЬНОСТІ       ШКОЛИ

                              ОСНОВНА    МЕТА    ВИХОВАННЯ :

     Плекання людини нового типу , яка потрібна Україні в ІІІ тисячолітті –   громадянина , професіонала , людини .

     Формування національної свідомості і високої духовності – основне завдання всього виховного процесу . У вихованні учнів спиратися на досягнення сучасної педагогіки та психології , активно і творчо використовувати  етнопедагогіку , дбаючи про національну розбудову школи . Вчити кожного вихованця бути людиною .

   «Сад не дасть врожаю , як добре не подбає садівник» (народна мудрість) , тому вчасно , систематично , творчо , бережно дбати про шкільний сад – вихованців школи .

                                МЕТОДИ   ВИХОВАННЯ :

Методи формування свідомої особистості:                                                                             - індивідуальні бесіди ;                                                                                                     - групові бесіди ;                                                                                                               - лекції ;                                                                                                                             - диспути .

Методи організації діяльності , спілкування , досвіду громадянської поведінки:   
   - вправи і навчання ;                                                                                                       - особистий приклад ;                                                                                                       - врахування аспектів громадської думки;                                                                     - доручення ;                                                                                                                     - обов’язки ;                                                                                                                       - рольові ігри .

Методи стимулювання і мотивації поведінки :                                                              - педагогічна вимога ;                                                                                                      -орієнтація на перспективу і заохочення ;                                                                    - осуд і покарання ;                                                                                                          - змагання ;                                                                                                                         - заборона ;                                                                                                                         - застереження ;                                                                                                                  - заохочення .                                                    

Методи контролю і самоконтролю , самооцінки діяльності і поведінки :                   - педагогічне спостереження ;                                                                                         - бесіди , які націлені на виявлення вихованості ;                                                         - психологічне тестування , анкетування (усне і письмове) ;                                       - аналіз результатів громадсько – корисної діяльності та виконання доручень органів учнівського самоврядування .                           

                          ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ (ЕТНОПЕДАГОГІКА)

Гуманізм .                                                                                                                                  «Діти , як квіти , полий , то й ростимуть» . 

Природовідповідність .                                                                                                            «Гни дерево , доки молоде , вчи дитя , поки невелике» .

Зв’язок з життям , виховання в праці.                                                                                   «Праця – душа всього життя» .

Врахування вікових та індивідуальних особливостей .                                                      «Малі діти – малий клопіт , великі діти – великий» .

Систематичність , послідовність.                                                                                       «Посієш вчинок – пожнеш звичку , посієш звичку – пожнеш характер , посієш характер – пожнеш долю» .

Єдність вимог і поваги до особистості.                                                                                   «Хто зневажає і кривдить дітей – найбільший грішник на Землі» .

Народність , етнізація.                                                                                                              «Кожна травичка на своєму полі росте» .

Поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи учнів .                                                                                                                                            «Батьків хліб не навчить , як треба жить» .             

Гармонізація родинного і суспільного виховання.                                                           «Який кущ , така й хворостина , який батько , така й дитина» .

                              НАПРЯМИ   ВИХОВАННЯ :

Моральний , гуманістичний.                                                                                              «Правда , як олія , скрізь наверх спливає» ; «Бережи честь змолоду» .                   Патріотичний і військово – патріотичний.                                                                          «Жити – Вітчизні служить» ; «Кожному мила своя сторона» ; «За рідний край

 і життя віддай» .

Розумовий.                                                                                                                                   «Вік живи – вік учись» ; «Мудрий ніхто не вродився , а навчився» .

Екологічний.                                                                                                                               «Дай землі , то і вона тобі дасть» .

Естетичний.                                                                                                                                 «Як музика іскриста , то і душа чиста» .

Трудовий.                                                                                                                                    «Щоб людиною стати , треба багато працювати» ; «У праці – краса людини» .

Фізичний.                                                                                                                                    «Здоров’я – всьому голова» ; «В здоровому тілі – здоровий дух» .

                               ВИДИ   ВИХОВНОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ                                            - фізично – оздоровча ;                                   
  - навчально – пізнавальна ;                                                                                             - духовна ;                                                        
  - дозвільно – ігрова ;                                                                                                         - соціально – комунікативна ;                         
   - суспільно – корисна ;                                                                                                    - художньо – образна ;                                     
 - національно – громадянська ;                                                                                         - пізнавальна .

                                            ФОРМИ   ВИХОВАННЯ :

Індивідуальна       «Оцінюй людину за її вчинками» .                                               Групова                  «З ким поведешся , від того й наберешся» .                                 Фронтальна           «Громада – великий чоловік» .   

     Як класний керівник я у своїй виховній діяльності орієнтуюся на формування учня як особистості . Особистісна зорієнтованість є головним чинником у формуванні індивідуальності кожного учня , наділеного своїм неповторним суб’єктивним досвідом . У школі створюється орієнтовна модель випускника школи ,тобто той умовний ідеал , до якого ми намагаємося прагнути у своїй роботі . Сутність моделі полягає  в тому , що визначено насамперед основні орієнтири , до яких необхідно підвести учня на кінець його навчання у школі , основні критерії за якими можна буде визначити його готовність до дорослого , самостійного життя .

 Такими критеріями в школі є :

Науковий:                                                                                                                          

1.     Учень повинен бути готовим до навчання, мати потребу в навчанні. 

2.     Повинен мати глибокі знання, вміти використовувати їх на практиці .             Професійно – трудовий:

1.      Мати навички до самообслуговування .

2.      Мати уявлення про професії, бути професійно зорієнтованим у сучасному житті.

Суспільно – правовий :

1.      Знати Конституцію, закони України .

2.      Знати , розуміти і дотримуватися прав, свобод і обов’язків громадянина .

Культурно – дозвіллєвий :

1.      Бути культурним , готовим до сприйняття світових культурних цінностей.

2.      Мати улюблену справу, своє хобі .

Сімейно – побутовий :

1.      Мати певні господарсько – економічні навички .

2.      Мати уявлення про батьківські функції , сутність сім’ї .

Особистісний :

1.      Мати сформовані моральні якості .

2.      Мати уявлення про свої психолого – фізіологічні дані .

                 ВИВЧЕННЯ  УЧНІВСЬКОГО  КОЛЕКТИВУ 8  класу.

Склад класу:

а) всім учням по 13 років;

б) пізнавальний рівень розвитку учнів різний,але переважна більшість виявляє інтерес до вивчення шкільних предметів;

в)діти  працездатні,прагнуть бути  успішними;

г)колектив класу сумлінно ставиться до суспільних справ, охоче виконує  суспільні доручення.

Згуртованість класу:

а)  в класі є  групи зацікавлені футболом та танцями,учні ставляться один до одного з повагою та розумінням.

б) учні люблять  разом проводити час у школі і поза нею, разом розважатися та  спільно навчатися.

в)  товаришують хлопчики і дівчатка,оскільки мають спільні  уподобання;

г) учні переживають вдачі і невдачі свого класу,  вболівають за свій колектив. Організованість класу:

а) учні здатні самі організовуватися для виконання колективних справ,  уміють розподіляти між собою роботу і найбільш раціонально її виконувати.

б) вміють терпляче й уважно вислуховувати один одного.

Суспільна думка в класі:

а) учні схвалюють хороші вчинки однокласників;у разі  вчинення поганих дій діти осуджують товариша.

б) діти намагаються,щоб не було  розбіжності між тим, що говорять, і тим, що роблять.

Характер зв'язків у колективі:

а) школярів пов’язує загальне місце проживання, спільні  інтереси та приналежність до колективу одного класу.

б) учні  товаришують в школі та поза нею також.

в) діти часто  уважні  один до одного, намагаються допомогти в будь яку хвилину.

г) діти здатні  пред'являють вимоги до своїх друзів,  вміють бачити в них недоліки та вказати на них.

Актив класу:

а)  активу складається переважно з хлопців;

б) актив має  авторитет не лише серед учнів класу,а й в межах школи.

в) клас охоче виконують його розпорядження;

Зв'язок класного колективу із загальношкільним колективом:

а)  у класі знають  про те, що відбувається в школі в цілому, в інших класах;

б) активом виконуються суспільні доручення;

в)  клас постійно і активно  бере участь у загальношкільних заходах.

   

                      

                   Картка – характеристика  особистості  учня .                                                                                         1. СІМ’Я .                                                                      а) Члени сім’ї : батько , мати , інші члени , котрі проживають разом з учнем ( рік народження кожного , освіта , професія , посада ) .                                                     б) Який характер взаємовідносин батьків та інших членів сім’ї з учнем ( дружба , турботливість , рівноправність , відчуженість , повна самостійність,
незалежність , безконтрольність) ?                                                                                 в) Житлові умови ( окрема кімната , окремий стіл , нема постійного місця для занять ) .                                                                                                                             г) Матеріальна забезпеченість сім’ї .                                                                                                                                 2. ЗДОРОВ’Я .                                                              Стан здоров’я учня , особливості фізичного розвитку , фізичні вади , захворювання .     

                                                      3. ТИП ТЕМПЕРАМЕНТУ .                                  Риси якого темпераменту переважають ( сангвінік , флегматик , холерик , меланхолік ) .                                                                                                                   

                                                        4. УЧЕНЬ .                                                                 1. Яке ставлення проявляє до навчальних предметів ( захоплене , зацікавлене , байдуже , негативне ) , та особливі здібності до предмета ( вказати якого ) .                                 5. ПРОЯВЛЯЄ ПОТРЕБУ В ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ .                             – технічній                                                                                                                         - літературній                                                                                                                      - образотворчій                                                                                                                  - музичній                                                                                                                          - іншій ( якій ? )

   

                                                                                                                           

            

          ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСУ

 І.    Загальні дані про учнів: вік, стать, особливості фізичного розвитку і здоров'я.

II.      Соціально-психологічні параметри сім'ї та особливості сімейного виховання учнів.

   1. Психологія сімей:

а)за кількістю дітей у сім'ї, та за мірою повноти сімей;

в) за наявністю старших членів сім'ї, котрі проживають разом ( однопоколінні ,

           багатопоколінні сім'ї);

г) за ступенем гармонійності сімейних стосунків;

ґ) за стилем  спілкування (авторитарні, демократичні, конфліктні сім'ї);

д) за характером ставлення до дитини (зацікавлені, турботливі, тривожні, 

   відчужені, безконтрольні тощо).

   2. Типові проблеми сімейних стосунків і виховання дітей одного віку.

III. Особливості  взаємин учнів і характер педагогічного спілкування.

   1. Психологічна структура класного колективу (аналіз ділової і неділової      підструктур, проведений на основі соціометричних даних).

   2.Диференціація та інтеграція в колективі (характеристика соціометричного    статусу учнів, характер взаємодопомоги, наявність ціннісно - орієнтаційної єдності, психологічна сумісність характерів, відповідність оцінок і самооцінок учнів,    згуртованість класу, рівень домагань у навчальній та інших видах діяльності).

   3.Товаришування і дружба в класі (наявність і характер симпатій, ділове співробітництво, групи за інтересами).

   4.Рівень соціальної та моральної зрілості класного колективу (ставлення до    навчання, сформованість активної життєвої позиції, відповідальність, почуття    обов'язку, громадська активність).

   5.Особливості спілкування вчителя з учнями (наявність індивідуального підходу, його психолого-педагогічна доцільність, труднощі, проблеми).

IV.    Характеристика творчого потенціалу класу (у навчальній, позанавчальній та    виховній сферах).

V.      Загальні колективу висновки; психолого-педагогічний прогноз подальшого розвитку

     

                                                                                                                               

        

                                 Програма «Добро» .

      Ми – всі різні , маємо різні характери , звичаї , стереотипи поведінки . Ми – такі несхожі . Але всі ми – діти однієї планети під назвою Батьківщина , жителі однієї держави під назвою Школа , громадяни однієї КРАЇНИ  ДОБРА (бо і село наше має назву Добре) . Ми придумали таку країну для того , щоб втілити мрії в життя , щоб Добро завжди перемагало .

      Мета програми «Добро» : на основі взаємної поваги, розуміння один одного жити однією сім’єю , одним дружним колективом . Встановити нові порядки не тільки в класі , школі , а і в родині , сім’ї , країні , душах . Нові порядки на основі Добра . Добро – це дружба, здоров’я , любов до рідних, до Батьківщини, милосердя, повага до батьків , небайдужість до природи і братів наших менших.

        Завдання  учнів 8 класу  для виконання програми «Добро» : 

1.      Дати учням більше самостійності в організації колективної діяльності .

2.      Поєднання самодіяльності дітей з керуванням дорослих .

3.      Надання учням реальних прав і обов’язків .

4.      Повага вчителів до самостійних думок і рішень учнівського самоврядування .

5.      Відкриття справжніх лідерів , залучення їх до активної громадської діяльності .

6.      Реалізація  принципу : жодного підлеглого – всі відповідальні .

7.      Кваліфікована , тактовна педагогічна допомога учнівського активу .

8.      Розширення меж гласності учнівського самоврядування , відкритий характер роботи всіх органів самоврядування .

                                 ЗАКОНИ   «КРАЇНИ   ДОБРА» .

1.      Закон освіченості :           Знання – неоціненний скарб .                       
                                        Ні дня без книги !

2.      Закон пунктуальності :   Кожна справа має точний старт і фініш .   
                                          Бережи час!

3.      Закон доброти :     Ніколи і нікому не завдавати болю  страждань .       
                                  Будь добрим , принось радість іншим !

4.      Закон здоров’я :  Збереження здоров’я – першочергова справа !                                                            Будь здоровим !

5.      Закон бережливості :     Бережне відношення до всього , що нас оточує .                                           Збережемо оточуючий світ !

6.      Закон самостійності :    Робити все своїми руками , своїм розумом .                                                      Ти все можеш  сам !

7.      Закон усміхненості :    Посмішка робить людину красивою .                                                                      Даруй посмішку оточуючим !

8.      Закон честі :  Чесне і відповідальне відношення до ровесників і дорослих .                                                            Будь чесним !

9. Закон мрій :    Дива трапляються і в наш час !                                                                                                              Будь гідним своєї  мрії !

К О Д Е К С         Ч Е С Т І         У Ч Н Я         Ш К О Л И

- Ти здібний і сильний . Будь упевнений у своїх силах і здібностях .

- Вчися мислити самостійно . Тренуй пам’ять . Частіше запитуй «Чому ?»

- Постійно шукай практичне застосування своїм знанням .

- Будь завжди уважним до самобутності , потреб , прагнень інших .

- Шукай і шануй друзів . Життя без друзів неможливе .

- Поводь себе по – товариському , зважай на людей , що тебе оточують , будь     милосердним  до них .

- Суперечки , конфлікти з іншими вирішуй з позицій розуму .

- Вибачай тим , хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей .

- Хочеш , щоб тебе поважали – поважай інших .

- Прислухайся до думок інших і зважай на них .

- Будь доброзичливим , веселим , поступливим .

- Пізнай себе , зроби правильний вибір , визнач цілі та зміст свого життя .

- Повір у себе – і досягнеш усього .

                                            ЩАСТИ ТОБІ ! 

П Р О Г Р А М А

спільної діяльності педагогічного колективу та Парламенту школи по втіленню в життя Законів «Країни Добра» .

І семестр

Дата	Закони «Країни Добра»	Робота Парламенту школи та педагогічного колективу
10.10 30.11 27.10 10.11 17.10 19.10         29.12 13.11 27.09	Закон освіченості Закон пунктуальності Закон доброти Закон здоров’я Закон бережливості Закон самостійності   Закон усміхненості Закон честі Закон мрій	Тиждень козацької слави «Козацькому роду нема пере – воду» : Історичний лекторій «Козацькі гетьмани : від Вишневецького до Розумовського» .      Тиждень правових знань «На паралельних дорогах прав і обов’язків» : Випуск правознавчої газети «Без прав немає обов’язків» .        Тиждень пісенного мистецтва «Як музика іскриста, тоді душа чиста» : Вечір сучасної української пісні «Зірки не падають їм з неба . Ідуть зірки у небеса» .   Тиждень Здоров’я «В здоровому тілі – здоровий дух» : Молодіжна акція «Молодь за здоровий спосіб життя» .                                                                             Тиждень Парламенту школи «Самі вирішили, зробили ,відповідаємо!» : Рейд «Живи, книго!»            Санітарний день у школі . Тиждень краєзнавства «Мій край, моя історія жива»: Операція «Пошук» : Видатні люди нашого села».                                                                                  Тиждень зустрічі Нового Року «Новий рік крокує по планеті» : Новорічна шоу – програма «Новий рік запалює вогні» .                                                              Тиждень громадянського виховання «Бережи честь змолоду» : Тренінг «Будьмо знайомі» . Тиждень учительської шани «Сіячам доброго, мудрого, вічного !» : урок – зустріч з ветеранами педагогічної праці «Не зрадь своїй мрії» .

 Родина, родина…Від батька до сина

(розробка виховної години у 8 класі)

Мета: виховувати любов, тепло, повагу до батьків, родини; формувати навички вільного спілкування, сприяти розвитку творчої особистості, формувати здатність сприймати добро, розвивати мовлення.

Обладнання: фотографії батьків, дідусів, бабусь дітей, роботи мам, бабусь, відеозаписи пісень з кадрами щасливих сімей.

Вислови

«Родина – це те середовище, де людина повинна вчитися чинити добро»

«Яка сім’я, такий і я»

«Яке дерево, такі в нього і квіточки, які батьки, такі і діточки»

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»

«Діти гарні – батькові-матері – вінець, діти погані – батькові-матері - кінець»

Хід заняття

І. Вступна частина.

Вчитель. На уроках громадянської освіти, народознавства, літератури ви часто говорили про свою родину. Як усе велике починається з малого, так і нашою малою батьківщиною є наша родина, наша сім’я. сьогодні ми поговоримо про наших найрідніших людей.

ІІ. Основна частина.

Повідомлення учнів про своїх батьків( 4 учні)

Вчитель.

Батько і мати – два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати. У долі дитячій

Треба, що кривди між них не було.

Звучить пісня «Батько і мати» у виконанні дітей.

Вчитель.

Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Вони дарують нам життя, вони вчать нас, укладають у наші вуста добрі слова, люблять, навчають добру. Шанувати батьків – це один із найсвятіших обов’язків людини.

Учениця:

Чи є у світі слово більш прекрасне і ніжне, ніж це? Мама. Чи є у світі серце більш чутливе і вірне, ніж материнське? У ньому ніколи не згасне любов, воно ніколи не буває байдужим. І скільки б тобі не було років, тобі завжди потрібна мама. Її погляд то ніжний, то суворий, її очі то сумні, то радісні. Моя мама добра, лагідна, вона уміє смачно готувати, пекти торти.

Учень:

Перше слово сказав із колисочки «мамо»,

Виріс, в солдати пішов із словом «мамо»,

Йдучи в атаку, впав, і так само - «мамо»,

Звівся, припав до життя вустами - «мамо».

Вчитель:

Опишіть, що вміють робити руки матері.

Розповіді дітей про батька, демонстрація фотографій, слайдів.

Вчитель:

Продовжіть речення:

Коли я буду батьком, я буду у своїх дітей виховувати……

Не скупіться на добрі слова,

Бо у світі багато тепла

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Пісня «Смерекова хата»

Вчитель:

Сім’я, родина, Батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла. І все її життя пов’язане із землею, де вона народилася, зросла. У кожної сім’ї своя історія.

Презентація учениці і розповідь про свою сім’ю

Вчитель:

Що людині дається від природи?

А що в людині виховує родина?

Робота в групах

1-    визначте людські риси, які виховує в дитині батько.

2-     визначте людські риси, які виховує в дитині мама.

3-    визначте людські риси, які виховують в дитині дідусь і бабуся.

(презентація групової роботи)

Вчитель: (читає легенду)

Легенда «Дві матері»

У маленькій лікарні на околиці великого міста лежали дві матері – Чорнокоса і Білокоса. Вони народили синів в один день. Обидві матері були щасливими.

- Я хочу, щоб мій син став видатною людиною, - говорила Білокоса мати.

-  А я хочу, щоб мій син став доброю людиною, - сказала Чорнокоса мати.

Минуло 30 років. У ту саму маленьку лікарню на околиці великого міста прийшли дві жінки – Чорнокоса і Білокоса. Вони впізнали одна одну. В обох було багато радощів і ще більше горя. Чоловіки їх загинули на фронті, захищаючи Батьківщину. Нарешті Чорнокоса мати спитала:

-         Ким же став твій син?

-         Видатним музикантом, - гордовито відповіла Білокоса мати. – Він зараз диригує оркестром, що виступає у найбільшому театрі нашого міста. Він має величезний успіх.

Чорнокоса мати добре знала це ім’я. нещодавно вона читала про великий успіх цього музиканта за кордоном.

-         А ким став твій син? – запитала Білокоса.

-         Хліборобом, механізатором у колгоспі.

-         Таки щастя тебе обминуло. Твій син став простою, нікому не відомою людиною. Простий селянин. Їх мільйони…

І дня не проминуло, як до Чорнокосої матері приїхав із села син з виноградом, медом, олією. В очах Чорнокосої матері світилася радість. А до Білокосої матері ніхто не прийшов. Вона сказала:

- У сина нині концерт… Коли б не концерт, він звичайно прийшов би…

Місяць лежали у лікарні дві матері. Щодня приїздив із села до Чорнокосої матері син. А до Білокосої так ніхто і не приходив. Через місяць Чорнокоса мати одужала. За нею приїхав син. Прощаючись із Чорнокосою, Білокоса матір запитала:

-         Скажи, як ти виховала свого сина? Адже ми народили в один день, ти щаслива, а я…

-         Ми ніколи більше не побачимося, тому я скажу тобі правду. Син, якого я народила у той щасливий день, помер. Помер, коли йому і року не виповнилося. А це не кревний мій син, але рідний. Я всиновила його трирічним хлопчиком. Він, звичайно, не ясно це пам’ятає, але я для нього – рідна мати.

Бесіда

-         Яких трьох найважливіших рис Чорнокоса мати виховала у свого прийомного сина?

-         Як ви гадаєте, що важливіше: виховати в дитини доброту чи розвинути в ній таланти і здібності? Чи повинне одне виключати інше?

-         Як ви гадаєте, чому любов і турбота рідних допомагають людині одужати?

ІІІ Підсумок заняття.

Вчитель:

Про материнську любов народ складав легенди. Вона безмежна і красива. Роль батьків у вихованні дітей особлива. Кожній дитині хочеться, щоб і батько був людиною сильною, справедливою, мав почуття відповідальності. Старість неминуча. І добре роблять у тих сім’ях, де вчать поважати найстарших – бабусю і дідуся.

Для того, щоб стати хорошими батьками, виховувати добрі риси характеру у дітей, треба мати такі риси у собі.  

                      ТРЕНІНГИ    ДЛЯ УЧНІВ  7  КЛАСУ

                 «РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ»

              Проблема соціально-комунікативного розвитку існує в переважній більшості класних колективів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів.

     Найбільше сьогодні турбують педагогів такі проблеми:

 •    низька соціальна активність учнів у конструктивних видах діяльності;

•     низький рівень інтеграції класних колективів;

•     ізоляція і відторгнення значної кількості учнів;

•     негативні взаємостосунки між окремими учнями та мікрогрупами;

•    наявність деструктивних лідерів та підлідерів тощо.

       Ці та інші проблеми можна розв'язати лише у процесі цілеспрямованих коригувально-виховних заходів.

      У пропонованій цільовій програмі педагог за рахунок підвищення соціально-комунікативної активності учнів створює «зону актуального найближчого соціального розвитку особистості», організовує провідну діяльність учнів класу через потребу у самопізнанні та самореалізації, допомагає створити в класному колективі атмосферу довіри, взаємодопо­моги, відкритого і доброзичливого спілкування вихованців один з одним; і вихователем, полегшуючи тим самим навчально-виховний процес.

       Використовуючи   нові  освітні  технології  визначення  проблем та потенційних можливостей особистісного розвитку кожного учня та кон­струювання конкретних коригувально-виховних завдань (індивідуальних групових, класних), ця програма дозволяє, зокрема:

-   усувати конфліктні ситуації (особові, групові);

 - розв'язувати складні соціально-психологічні завдання розвитку особистості учня в класному колективі.

             

               Заняття № 1 «Внутрішня привабливість»

              Мета: розвивати уміння слухати співрозмовника й уміння домовлятися    один з одним; працювати над навичками безконфліктного спілкування.

                                         ХІД ЗАХОДУ:

            1. Вправа «Уміння подобатися людям»

           Вступне слово педагога-психолога.

       Уміння подобатися людям складається з шести кроків «включення» здатності подобатися людям.

    Шість кроків «включення» здатності подобатися людям .

   Крок перший. Згадайте випадок зі свого життя, коли ви комусь подо­балися (сподобалися, справили добре враження тощо). Якщо такого випадку немає у вашій пам'яті — просто згадайте позитивну подію або випадок із життя, коли успіх залежав віл ваших дій.

   Крок другий. Вийдіть на рівень альфа-ритмів методом «Три—один» і на цьому рівні відновіть сцену в усіх подробицях.

   Крок третій. Зафіксуйте свої відчуття в момент успіху.

   Крок четвертий. Виберіть слово, що буде «кнопкою запуску» у нагаду­ванні вам про успішну подію (наприклад «успіх», «перемога»).

   Крок п'ятий. Прокрутіть сцену знову, промовивши «пускове» слово. Порахуйте від одного до п'яти, щоб вийти з цього рівня.

   Крок шостий. Щоразу, коли ви хочете кому-небудь сподобатися  або взагалі налаштуватися на успіх — зосередьтесь і вимовте «пускове слово».

     Метод «Три—один»

     Знайдіть спокійне місце, де вас не потурбують.

Сядьте на зручний стілець, розслабтеся.

Зробіть глибокий вдих і піл час видиху подумки повторюйте й уявляйте собі цифру 3 (тричі). Три (пауза). Три (пауза). Три (пауза).

Проробіть аналогічну процедуру з цифрою 2,потім — 1.

        Тепер ви знаходитеся на рівні альфа-ритму. по якому ефективно здійс­нюється самопрограмування.

          2. Вправа «Перше враження»

     Розбийтеся на пари та, використовуючи правило 15 секунд, проведіть співбесіду на цікаву для співрозмовника тему.

              Правило 15 секунд

      Основа ставлення співрозмовника до нас закладається в перші 15 се­кунд спілкування з нами.

      Правило трьох «знаків заохочення»

     Для того, щоб справити сприятливе враження на співрозмовника, необхідно на початку і наприкінці бесіди тричі його «погладити». Можливі ,,погладжування»: посмішка, комплімент.

      Ігрові методики роботи з учнями 5-9 класів

     Комплімент.

•     Непрямий — хвалять не саму людину, а те що для неї дороге.

•    «Мінус — плюс» — спочатку дається невеликий «мінус», а потім вели­чезний «плюс».

•     Порівняння з чимось найдорожчим для співрозмовника.

•     Комплімент-критика — за формою звучить як критика, а за змістом — комплімент.

■     Ім'я   співрозмовника  (як  краще   його  використовувати,  способи

запам'ятовування).

     Навіювання значущості

■    «Я хотів би з Вами порадитися...»

       Щирість — ключ до підняття значущості співрозмовника.

3. Вправа «Уміння спілкуватись»

      Розбийтеся на пари та, використовуючи правило 15 секунд, проведіть співбесіду на цікаву для співрозмовника тему.

Говоріть про те, що цікавить співрозмовника.

    Використовуйте настанову. Настанова — це неусвідомлена готовність людини діяти певним чином.

•     Ефект первинності. Перша інформація про людину виявляється              важливішою від наступної («правило 10 секунд»).

•     Ефект новизни. Про добре знайому людину цікава лише нова інфор­мація.

•     Ефект бумеранга. Нав'язливість породжує відкидання.

 •  Ефект ореола. Некритичне сприйняття  людини з ореолом».

            4. Вправа «Уміння правильно будувати спілкування»

    Розбийтеся на пари та, використовуючи правило 15 секунд, проведіть співбесіду на цікаву для співрозмовника тему. Визначте мету спілкування! Це можуть бути як переговори для підписання вигідного контракту, так  і обговорення футбольних новин з метою «вбити» час у чеканні потяга.

             Основні правила спілкування.

•     Кращий співрозмовник не той. хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати.

•    Люди схильні слухати іншого тільки після того, як вислухали їх.

         5.  Вправа  «Тіні слухачів»

•    Оцінювач. Постійно тлумачить сказане залежно від особистих схильностей.

• Тлумач. Для цього типу важливіше не «що», а «чому» сказано. Зайво співчутливий, погоджується з усім, що чує.

•    «Діагностик». Схильний до моралізувань, розкладає все «по полич­ках».

•     «Фельдфебель». Схильний до диктату, наказів, не слухає, а поблажливо вислуховує.

•     «Заєць». Слухач, який ухиляється під бесіди.

•     Розуміючий. Слухає і чує саме те, що говориться, розуміє почуття і внутрішній світ співрозмовника.

     Визначте свій тип слухача. Як він змінюється залежно віт того, з ким ви спілкуєтесь?

      Що нового ви дізналися про себе?

      Чи вмієте ви слухати свого співрозмовника?

             Заняття № 2 "Прийоми активного слухання»

                       ХІД ЗАХОДУ:

               1. Вправа «Інтерв'ю»

           Мета: виявити своє вміння слухати Співрозмовника та отримувати інформацію про співрозмовника.

     Учасники групи сідають на стільці у два кола: зовнішнє і внутрішнє. Ті, що знаходяться у внутрішньому колі, переміщуються по колу. Учасни­ки зовнішнього кола залишаються на своїх стільцях. Ті, що знаходяться у внутрішньому колі, задають три запитання на будь-яку тему, викори­стовуючи прийоми розуміючого слухача. Потім учасники міняються міс­цями.

Прийоми розуміючого слухача

        Нерефлексивне слухання — уважне мовчання, головний принцип — мінімум відповідей (невтручання). «Так-так...»

•  ,,Я-з'ясування,, — звертання до співрозмовника з приводу уточнень.,,Поясніть ще раз..."

•    «Я-перефразування» — повторення думки співрозмовника своїми сло­вами. «Іншими словами. Ви вважаєте, що...»

•     Резюмування — підбиття підсумку основних думок співрозмовника. «Якщо підсумувати сказане Вами...»

•      Відображення почуттів — прагнення відтворити своїми словами почут­тя співрозмовника. «Мені здається, що Ви почуваєте себе...»

•      Емпатія (співчуття) — здатність відчути значення для співрозмовника його власних слів, переживати такий самий стан, що й у нього.

•     Емпатійна відповідь - фраза, у якій відбивається наше розуміння внутрішнього світу співрозмовника, що не випливає прямо з його слів.                                   

Уміння розуміти більше, ніж сказано.

Психологічні ознаки, що визначають ступінь довіри до слів співроз­мовника.

                                 Рефлексія.

     Розкажи про свої почуття: що було легше: брати чи давати інтерв'ю; як ти вважаєш, чому.

                       2. Вправа ,,Іноземець,,

      Мета: виявити своє  вміння розуміти співрозмовника за його мімікою та жестами.

           Один учасник виконує роль іноземця, інший — перекладача, а решта — журналістів. Завдання перекладача — зробити парафраз розповіді іно­земця. Іноземець говорить на своїй, незнайомій нікому мові. Іноземець відповідає на запитання журналістів, підкріплюючи свої відповіді мімікою та жестами.

Це - вербальне спілкування.

     Відповідність між сказаними словами й іншими зовнішніми проявами людського тіла (жести, міміка, пози тощо).

      Довірливість, згода:

•     розслаблена посадка голови, часто з відхиленням назад; нахил голови убік;

відкритий, прямий погляд очей, заплющування очей на кілька митей

з ледь помітним ствердним рухом голови;

 •    відкрита і вільна посмішка, пальці з'єднані на кшталт купола храму;

широка зручна поза, часто нога на ногу.

      Внутрішня утягнутість під час викладання своїх думок: випрямлен­ня однієї або обох долонь, що відкриваються назустріч партнерові знизу догори. У цей момент важливо не перебивати співрозмовника, дати йому можливість виговоритися.

               Готовність до активності:

•     різкий нахил, підкидання голови;

•     тулуб, раніше зручно відкинутий на спинку, пересувається на край стільця;

•     руки на стегнах;

•     опора на стіл широко розставленими руками.

      У цей момент можна викласти свою головну пропозицію, спонукати співрозмовника до яких-небудь дій.  Готовність з чимось погодитися -

простягання догори відкритої долоні. Найбільш вдалий момент для діло­вих пропозицій добровільне дарування, віддавання чогось — відкриті долоні, що перевертаються знизу нагору та рухаються вниз. У цей момент небажано відмовляти  співрозмовникові в чому-небудь, що він запропонує: це може бути сприйнято дуже болісно. Краще зробити невелику паузу.

     Концентрація, замкненість:

•     вертикальні зморшки на чолі;

•     звужений, підкреслено закритий рот;

•     твердий погляд.

       Співрозмовник замкнений, зосереджений на своїх думках, найрозум­ніше — не заважати йому, не задавати важливих питань. Напружене чекан­ня — дуже широко розкриті очі та твердий зоровий контакт. Має сенс піти назустріч співрозмовникові .

               Раптово настало розуміння:

 •    горизонтальні зморшки на чолі;

•     дуже широко розкриті, уважні очі;

•     ледве позначений стверджувальний рух головою.

    Співрозмовник зрозумів те, що ви говорили — мета досягнута.

                Сумнів, недовіра:

•       піднімання й опускання плечей;

•      нахил голови з боку в бік; зчеплені руки.

   Ці жести є для нас сигналом того, що необхідно привести ще додатко­вий переконливий аргумент.

     Занепокоєння, нервозність:

•     ритмічний рух пальців рук, ступнів ніг, часто з дуже малою ампліту­дою;

•     неритмічні, повторювані рухи, типу обертання будь-якого предмета тощо;

примружування; прочищання горла;

•     лікті на столі, руки утворюють піраміду, вершина якої — зведені кінці пальців, що розташовані прямо перед ротом;

•     смикання вуха.

       Краще тактовно допомогти співрозмовникові впоратися із хвилюван­ням, зрозуміти, що його тривожить і усунути цей фактор — співрозмовник буде внутрішньо вдячний. На жести нервозності доцільніше реагувати спокійним чеканням, а не нав'язливим питанням:,»Що з тобою?». У свій час людина все сама розповість, якщо вважатиме це за необхідне.

        Замкненість, утрата впевненості, смиренність:

•       слабке напруження,    схилена голова;

•       повільні рухи рук униз долонею, всередину;

•    «завішені» очі; відкритий рот;

•     зменшення швидкості мовлення і жестикуляції.

         Можна, використовуючи прийом відображення почуттів, тактовно з'ясувати причину, вислухати, підтримати.

      Непевність, зніяковілість, боязкість, сором'язливість:

•     опора на що-небудь руками; готовність підхопитися;

•     рука закриває обличчя або частину його, руки в кишенях;

•     прямий вказівний палець прикладається до куточків губ; почервоніння обличчя.

     Діяти можна так само, як і за жестів занепокоєння, нервозності або замисленості, утрати впевненості.

         Пригніченість, безпорадність, повна нерішучість:

•      «порожній», спрямований у простір погляд;

•      нахилена голова, легка напруженість;

•     високо підняті плечі, притиснуті до тіла лікті;

•      «страждальницькі» зморшки на чолі;

•     дуже широко розкриті очі.

      Не варто робити нових пропозицій, викладати нові ідеї, краще по­вторити те, що говорилося дотепер, іншими словами, тактовно підказати можливий варіант вирішення проблеми тощо.

    Подив, переляк, потрясіння, безпорадність:

•     горизонтальні зморшки на чолі;

•    дуже широко відкриті очі; відкритий рот і блідість.

     Якнайшвидше усунути те, що злякало партнера або змінило ситуацію, і підтримати, заспокоїти співрозмовника, можливі ласкаві дотики .

    Почуття   ізоляції з боку інших — будування в такому разі «захисної  стіни»  (притискання або схрещування рук на грудях, особливо якщо вони залишаються застиглими).

Бажано виявити зацікавленість такою людиною, намагатися втягнути  в загальну бесіду, тактовно допомогти їй «розкритися».

     Очікування, пошук допомоги — покусування губ. Зробити крок назустріч співрозмовникові — надати йому очікувану допомогу.

        Приховане, обережне спостереження:

•    рухи рук, що закриває обличчя або його частину (частіше рот);

•    звужений і одночасно бічний погляд, погляд  знизу, швидкий погляді з куточків очей;

•    ледь помітні вертикальні складки на чолі.

      Критичне оцінювання:

-    підборіддя спирається на долоню;

-    вказівний палець витягнутий уздовж щоки, інші розташовуються нижче рота;   

-    якщо при цьому тіло відхиляється,то це свідчить проте,що тон оцінки - негативний;

-   погляд поверх окулярів, опущених на кінчик носа.

    Найрозумніше — не втрачати самовладання і спокійно продовжувати бесіду далі, доки не з'ясується, що ж вирішив співрозмовник.

    Пошук потрібного слова, думки:

-            руки роблять «захоплюючі рухи»;

-         пальці збираються в «защіпку» і труться один об один. Можливо, має сенс допомогти  дитині сформулювати свою думку. Але при цьому варто бути обережним: часто людина може замість подя­ки висловити невдоволення, тому що це може зачепити її самолюбство. Підказку розумно починати зі слів: «Можливо...»

            Міркування, ухвалення рішення:

•    потирання підборіддя, гра пальців з вусами або бородою;

•     захоплювання носа в защіпку у поєднанні із заплющеними очима; підведення з місця і ходіння туди-сюди. Краще не переривати міркувань.

               Рефлексія.

•      Розкажи про свої почуття: чи легко було зрозуміти іноземця.

•     Чи допомагало вам знання не вербального спілкування?

     Заняття    "Я у своїх очах і в очах інших»

МЕТА: знайомство з групою та із самим собою.     

      Завдання І.    Знайомство з групою.     Визначити правила групи.   Забезпечити засобами самопізнання.   Зміцнити почуття власної гідності.

Навчити елементів релаксації.

                    ХІД ЗАХОДУ:

            1.  Знайомство.

     Ведучий. Ми почнемо з того, що кожний по черзі назве своє ім'я

Перед цим пропоную кожному з вас взяти по бейджику й написати на ньому своє ім'я. Не обов'язково це буде ваше справжнє ім'я, ви можете назвати себе по

іншому. Якщо ви вирішили взяти інше ім'я, то, представляючись, скажіть

справжнє, а потім спробуйте пояснити, чому ви вирішили його змінити.

Можливо, ті імена, які були взяті на сьогодні, потім і не знадобляться, але

якщо потрібно, кожний зможе взяти свою табличку й, наприклад, щось

розповісти  про себе під іншим ім'ям. Починаємо.

      (На це відводиться максимум 30 хвилин.)

      2. Попередній етап.(додержання більш повної інформації про учасників групи пропонуються завдання, що розкривають проблеми невпевненості )

Ведучий. Зараз намалюйте, будь ласка, те почуття, яке заважає вам  під час спілкування, яке вам неприємне, через яке ви почуваєте себе невпевнено. Зверху напишіть назву цього почуття.

{На це відводиться максимум 15хвилин.)

А тепер намалюйте те почуття, з допомогою якого ви впораєтеся з тим почуттям, яке ви намалювали на першому малюнку, з допомогою якого нам приємно й цікаво спілкуватися. Зверху також напишіть назву цього почуття.

(На це відводиться також максимум 15 хвилин.)

Коли ви закінчите малювати, візьміть перший аркуш написаного слова (з іншого боку аркуша) напишіть 5 прикметників, шо пояснюють його. Це ж саме зробіть із другим аркушем, на якому намальоване й написане приємне вам почуття.

(На це відводиться максимум 20 хвилин.)

Обговорення них малюнків відбуватиметься на одному з наступних занять.

     3. Введення правил

Ведучий. Тепер вам будуть запропоновані правила поведінки в групі, які поширюються як на учасників групи, так і на керівників.

Після кожного пункту прошу проголосувати за прийняття (неприйнят­тя) певного правила.

(На обговорення правил відводиться максимум 20 хвилин).

Коли правила прийняті, ведучий бере аркуш з написаними правилами, що тепер завжди лежатиме усередині кола, дає обіцянку дотримуватись правил. Ведучий вимовляє слово «обіцяю», учасники групи — теж.)

Правила групи

•     Тут і тепер.

•     Кожний мас право сказати «ні».

•    Щирість і відкритість. Принцип Я.

•    Активність. Конфіденційність.

    4. Вправа «Мій девіз.

Ведучий. Коротко сформулюйте свій девіз. Девіз — програма життя життєве кредо. Наприклад: «Живи тут і зараз!», «Дорогу подужає той, хто йде», «Начхати на все!»

Запишіть на аркуші свій девіз.

Після завершення роботи всі аркуші складають на стіл. Одна людина  зачитує девізи, а інші намагаються вгадати, чий це девіз.

(На цю роботу відводиться 15 хвилин.)

Рефлексія

А тепер по колу скажіть двома словами: хто як себе почуває?

(Рефлексія проводиться за 15 хвилин до завершення заняття.)

Заняття № 3 «Ми дуже різні й цим цікаві один одному»

Мета: підвищення впевненості учнів у сфері міжособистісного спілку­вання.

Завдання:

1.    Навчити розуміти один одного.

2.    Сприяти усвідомленню проблем у стосунках з людьми.

3.    Розвивати навички й уміння, необхідні для позитивного подолання конфліктних ситуацій.

4.    Завершення роботи групи.

                                     ХІД ЗАХОДУ:

{Поки учасники розміщуються по колу, ведучий викладає в його центр аркуш із правилами групи, для того щоб учні поступово включалися в роботу.)

       І. Вступ

Ведучий. Добрий день, дуже рада вас усіх бачити. Для того щоб кра­ще зрозуміти ваш стан, попрошу всіх учасників кола розповісти проте, що цікавого відбулося з вами за цей час.

(Обговорення триває максимум 15 хвилин.)

Інформаційний аркуш «Поведінка в міжособистісних відносинах» . Упевнена поведінка. Мета упевненої поведінки — чесно, ефективно й прямо висловлювати свої думки, почуття, бажання, переконання. Поводячись упевнено, ви відстоюєте власні права, не порушуючи при цьому права оточуючих.

Агресивна поведінка. Мета агресивної поведінки — домінувати, обра­жати, принижувати, очорняти й маніпулювати (хоча особа, яка веде себе агресивно, може й не усвідомлювати цього). Люди, які ведуть себе агресив­но, відстоюють свої права за рахунок інших людей.

Пасивна поведінка. Мета пасивної поведінки — догоджати оточуючим, уникати конфлікту, сприйматися оточуючими як приємна людина й при­ховувати власні почуття. Люди, які ведуть себе пасивно, тримають свою думку при собі й не відстоюють своїх законних прав. Це може призвести до «стримуваного» гніву й образи («гнів в собі»), які періодично проявляються вибухами вербальної або фізичної агресивної поведінки.

Рефлексія

Учасникам слід відповісти на запитання, яка поведінка характерна для них і як вона змінюється залежно від обставин. (15хвилин.)

             2.  Вправа «Спілкування в парі»

Спина до спини. Учасники сідають на підлогу спина до спини, нама­гаються вести розмову. Через кілька хвилин повертаються і діляться один з одним своїми відчуттями.

Сидить і стоїть. Один партнер сидить, інший стоїть. Учасники нама­гаються в цьому положенні вести розмову. Через кілька хвилин міняються позиціями, щоб кожний мав змогу «відчути» спілкування як «зверху», так і «знизу». Через кілька хвилин діляться один з одним своїми відчуттями.

Тіїьки очі. Учасники мовчки дивляться один одному в очі. Через кілька хвилин діляться один з одним своїми відчуттями.

3. Вправа «Невербальний  портрет»

Інформаційний аркуш «Невербальне спілкування»

У спілкуванні беруть участь: 55 % — мова тіла, 38 % — голос, 7 % — слова. Велике значення має невербальна комунікація, що охоплює всі засоби спілкування, крім самих слів і їхніх прямих значень.

Елементи невербальної комунікації:

•    тембр голосу і інтонація;

•     частота подиху;

•    жести, рухи тіла;    постава;

•    одяг;

•      простір, що розділяє співрозмовників; контакт очима;

•    вираз обличчя;

•    символи статусу.

Ведучий. Більшість наших тілесних рухів залишається за рамками свідомості клієнта й надходить в область несвідомого. Такий стан речей дає потужну перевагу — ця інформація не зустрічає опору.

Невербальні засоби спілкування найчастіше використовуються для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником І підтримки його в процесі бесіди, для фіксування того, наскільки добре людина володіє собою, а також для отримання інформації про те, що люди насправді дума­ють про інших. Про то можуть повідомити невербальні засоби спілкуван­ня? Вони здатні вказати співрозмовникові на особливо важливі моменти змісту висловлювання.

     Правила інтерпретації мови тіла:

1.    Не вихоплювати яку-небудь окрему деталь і не робити на її підставі ґрунтовних висновків.

2.    Ураховувати, що в різних націях мова тіла має свою специфіку.

3.    Намагатися не приписувати свій досвід, свій стан іншому.

(Група розбивається на пари, які упродовж 5 хвилин вивчають один одно­го, потім описують у подробицях поведінку й зовнішність свого співрозмов­ника до дрібних деталей, описують одяг: колір, фасон, тканину. При цьому не можна користуватися особистими, суб'єктивними критеріями, а тільки об'єктивними фізичними параметрами (наприклад, вовна, зелена тощо). Опи­сують емоційний стан партнера.

   4. Вправа «Упевненість у собі»

Ведучий. Людина залежить від свого тіла. Спробуйте в положенні стоячи зігнутися навпіл, головою торкаючись колін, і при цьому відчути гордість і впевненість у собі. У положенні стоячи розставити ноги, роз­правити плечі, підняти вгору підборіддя та відчути себе в цей момент дуже нещасним.

5. Керування емоціями

Ведучий. Емоції — певні стани психіки, якими можна керувати.

Критерії керування емоціями

Викликати емоцію.

Викликати її  за бажанням у будь-якому контексті.   Утримувати її упродовж певного часу.

•     Виходити з неї.

•    Довільно керувати її інтенсивністю (наприклад, уміння радіти злегка, сильно та дуже сильно).

             Вправа «Колода емоцій»

Для виконання цієї вправи необхідно зробити «колоду» із 10 карт, на кожній карті написати емоцію. Кожний учасник одержує картку й зобра­жує ту емоцію, що записана на карті. Інші вгадують емоцію.

Перелік запропонованих емоцій:

1.    Радість.

2.    Смуток.

3.    Сум.

4.    Байдужість.

5.    Ворожість.

6.    Злість.

7.   Скепсис.

8.    Ненависть.

9.    Любов.

10.  Бурхлива радість.

Рефлексія

•     Чи важко було зображувати емоцію і що ти при цьому відчував?

•    Хто зобразив емоцію зрозуміліше за інших?

•    Які засоби невербального спілкування при цьому використовувалися?

6. Завершальний етап роботи

Ведучий. На цьому етапі наша робота завершується і ми пропонуємо вам попрощатися один з одним. Для ЦЬОГО, будь ласка, підведіться. І тепер, коли заграє музика, мовчки, тільки очами й тілом, скажіть один одному «до побачення» і «спасибі».

(На це відводиться 10 хвилин. Після прощання музику вимикають.)

 Тепер займіть, будь ласка, місця у колі й візьміться за руки. Давайте попрощаємося всі разом з усією групою. Вигукнемо якнайгучніше: «До побачення!»

 (Після цього відводиться 5 хвилин на неформальне, довільне прощання учасників.)

Примітки. На завершення хочеться ще раз підкреслити, що пропо­нований тренінг спрямований на підтримку у учасників таких проявів: більше позитивних думок і почуттів про самого себе; симпатії до себе, ставитися до себе з гумором; почуття гордості за себе як за людину; розуміння більш точно власних достоїнств і недоліків.Ця робота необхідна для забезпечення більш ефективної взаємодії підлітків у повсякденному житті та  для успішного рішення посталих перед ними щоденних завдань.

     Позитивним результатом цього тренінгу є те, що підлітки краще впізнали  себе, свої сильні сторони, їм удалося розвинути в собі почуття власної гідності, вони навчилися переборювати непевність, страх, підвищене хвилювання в різних ситуаціях, також вони навчилися успішно та повно реалізовувати себе в поведінці й діяльності, затверджувати свої права й власну цінність, не тільки не порушуючи прав і цінностей інших людей, але й сприяючи їхньому підвищенню.

.

                         ПСИХОЛОГІЧНИЙ  ТРЕНІНГ «Я СЕРЕД ЛЮДЕЙ»

             «Моя улюблена Іграшка»

У кожної дитини є улюблена іграшка. Чи пам'ятаєте ви свою улюблену іграшку? Що це? Де вона зараз? Розкажіть про свою улюблену іграшку й почуття, які викликають спогади про неї. Поділіться зі своїми товаришами дитячими радощами й при­кростями.

Рекомендації. Необхідно дати учасникам можливість протягом З хвилин спокійно згадувати своє дитинство. Потім усі сідають у коло (краще з шести восьми осіб) і розповідають по черзі про свої улюблені іграшки.

Психологічний коментар. Ця вправа налаштовує па добро­зичливе ставлення одне до одного.

        «Комплімент»

Мета: сприяти розвитку вміння побачити сильні та слабкі сторони, позитивні якості будь-якої людини.

Учасники сідають у коло. Кожен повинен подивитися на сусіда ліворуч і подумати, яка риса характеру, яка звичка цієї людини йому найбільше подобається, і він хоче сказати про це, тобто зробити комплімент. Починає будь-хто, хто готовий ска­зати приємні слова своєму партнерові. Під час висловлювання інші учасники повинні уважно слухати промовця. Той, кочу зроблено комплімент, повинен як мінімум подякувати, а потім, установивши контакт із партнером, який сидить ліворуч від нього, зробити свій комплімент, і так далі по колу, доти, поки всі учасники не скажуть щось приємне сусідові.

Рекомендації. Під час висловлювання учасника сте­жити, щоб решта учасників не заважали промовцеві. Необхідно налаштувати їх на тактовне ставлення одне до одного, на розвиток уміння слухати й чути промовця, звертаючи увагу на його манеру встановлювати контакт (привітав свого партнера чи забув це зробити,дивиться в очі чи вбік, як тримає руки, як говорить і т. ін.).

Психологічний коментар. Це вправа із серії психологічної розминки. Її основне завдання — запуск групових процесів.

              «Мій стиль спілкування»

Вправа проводиться в три етапи. На першому етапі кожен учасник індивідуально протягом 5 хвилин складає перелік якос­тей, важливих для спілкування. Чим більше якостей включено до цього переліку, тим цікавішою буде подальша робота. Скла­даючи перелік, бажано уявити себе товариською людиною. Як вона відрізняється від інших людей? Яка вона? Одним словом, необхідно намалювати свій образ товариської людини. Можна згадати літературних героїв або знайомих людей.

На другому етапі проводиться дискусія, основна мета якої — скласти загальний перелік якостей, важливих для спілкування. При цьому кожен може висловлювати свою думку, зрозуміло, аргументуючи її, наводячи для ілюстрації приклади, як і коли Ці якості допомагали подолати ту чи іншу перешкоду, поліпшити взаємини з оточуючими. Названі якості включаються до загаль­ного переліку більшістю голосів, що оформляється на дошці.

На третьому етані кожен учасник записує на своєму аркуші тільки-но складений загальний перелік якостей, важливих для спілкування. Потім у графі «Самооцінка» кожен повинен поста­вити оцінку за десятибальною шкалою. Наприклад:

Якості, важливі для спілкування                                                Самооцінка

Рекомендації. Під час обговорення не слід нав'язувати свою точку зору, необхідно лише стежити за ходом дис­кусії й дотриманням правил голосування. Час на дискусію не обмежується — вона може тривати від ЗО хв до 1,5 години. Ведучий записує на дошці якості, важливі для спілкування.

Психологічний коментар. Вправа цікава тим, що дає мож­ливість побачити, як одне й те саме явище може по-різному сприйматися. Кожен учасник практикується в обстоюванні своєї позиції, при цьому дотримуючись правил культури дискусії. Урешті-решт виходить узагальнений перелік, який можна роз­глядати як результат «мозкового штурму», тобто своєрідний орієнтир на майбутнє.

     «Екстрасенс»

Учасникам пропонують відчути себе екстрасенсом, який уміє читати думки й почуття іншої людини за виразом очей, обличчям, позою (тобто як вона сидить тощо). Кожен вибирає одну людину, чий стан і думки буде вгадувати. Кожному учасникові дається З хвилини на те, щоб письмово викласти, про що він думав під час заняття, що відчував тощо.

Потім усі сідають у велике коло, і кожен, звертаючись до людини, стан якої описував, розповідає їй про її стан і думки. Той, чий стан описували, може прокоментувати розповідь, тобто висловити свою думку — підтвердити правильність висновків або спростувати їх.

Рекомендації. Перед початком виконання вправи можна запропонувати учасникам об'єднатися в пари й кожному охарактеризувати стан і думки свого парт­нера, тобто відпрацювати наступне завдання.

Психологічний коментар. Йде практичне відпрацьовування

навичок розуміння іншої людини.

                 „Приймаю рішення»

Учасникам пропонують скласти перелік тих рішень, які до­велося їм приймати за минулий тиждень. На це приділяється З хвилини.

Потім пропонують проаналізувати записи й відверто відпо­вісти на запитання: «Хто вам допомагав приймати ці рішення? Можливо, хтось приймав їх за вас? Якщо так, то чому? Чому рішення, які стосуються лише вас, приймає хтось інший? Ви­ходить, ви дотепер не навчилися цього?»

Учасники об'єднуються в мікрогрупи по три-чотири особи  і обговорюють записи.

Рекомендації. Необхідно створити атмосферу, що до­помагає налаштуватися на серйозне осмислення повсяк­денної практики прийняття рішень.

Психологічний коментар. Вправа, що допомагає учасникам зрозуміти необхідність самостійного розв'язання своїх життєвих проблем, у тому числі у сфері спілкування.

       ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЧУТЛИВОСТІ Й НАВИЧКИ ПЕРЕКОНУВАЛЬНОГО ВПЛИВУ

                           « Антикіллер»

Учасникам роздаються картки з назвами ролі; одному із гравців дістається роль кіллера. Усі заплющують очі — «настала ніч», а кіллер указує ведучому, хто з гравців стане сьогодні жерт­вою. «Уранці» ведучий повідомляє, кого вбито. Гравці повинні знайти в групі кіллера. При цьому вони повинні дотримуватися двох умов:

1. Два учасники одночасно повинні оголосити свої версії про те, хто є кіллером.

2. Виступи цих правдошукачів супроводжуються словами: «Я хочу зробити зізнання».

Виникають такі варіанти розвитку сюжету:

а) обидва гравці називають ту саму людину-кіллера, тобто версії виявилися вірними. У цьому випадку кіллер «помирає» — за­лишає коло, але найближчої ночі він призначає свого спад­коємця;

б) обидва гравці вказують на різних людей. У цьому випадку помирають самі правдошукачі, навіть якщо один з названих справді був кіллером (про що знає він сам і ведучий). Рекомендації. Інформація для міркування:

•  Що відчуває людина, яка робить зізнання й не впевнена до кінця у своїй правоті?

• Що відчуває той, кого викривають?

•  Як почувається безневинна людина, яку обвинуватили в убивстві?

• Що вона відчуває, коли бачить, що стала мимовільною причиною загибелі інших людей?

Можна запропонувати учасникам пограти в ту саму гру, але без дотримання зазначених правил. Потім за­пропонувати учасникам порівняти свої відчуття в пер­шому й другому випадках. Подумати, для чого потрібні правила в іграх.

                       «Шериф і вбивця»

Для гри готуються квитки відповідно до кількості учасників. На двох квитках позначено  «шерифа» й «убивці». Решта квитків — порожні. Усі квитки скручуються так, щоб не було видно написів, і складаються а темний пакет. Кожен учасник вибирає собі квиток, але не показує його іншим гравцям.

Учасник, який викопує роль «убивці», повинен поглядом «убивати» інших гравців. «Шериф» зобов'язаний знайти «вбивцю», при цьому він може орієнтуватися на два ігрові моменти. По-перше, він визначає «вбивцю» по очах. По-друге, інші гравці, відчувши погляд «убивці», говорять: «Я вбитий», тим самим показуючи «шерифові», хто в групі грає роль убивці.

«Убивця» може бути знайдений відразу, але може залишитися невиявленим до кінця гри. Значення має не результат, а процес гри.

Рекомендації. Вправа завжди проходить жваво; вона розвиває інтуїцію, поліпшує соціально-психологічний клі­мат у групі.

                         «Митницям»

З учасників вибираються два «працівники митниці» та два  «іноземці». «Митники» залишаються в кімнаті, а «іноземці» виходять. Завдання перших полягає в тому, щоб так організувати бесіду з «іноземцями», аби з'ясувати, хто з них провозить «за­боронений товар». Як такий «товар» можуть бути, наприклад, «наркотики». Зрозуміло, все це не реальні речі, а ігрові символи. Так, багажем можуть бути дві книги, з якими «іноземці» підхо­дять до «митників» і ведуть бесіду, а «наркотиками» — вкладений в одну з книг аркуш чистого паперу. «Митники» не мають права брати ці книги в руки й перегортати. Вони повинні виконати своє завдання, спираючись на свою спостережливість та інтуїцію.

Поки «митники» сідають і готуються приймати «іноземних гостей», останні за дверима кімнати складають легенду: з якої вони країни, з якою метою приїхали, на який період запланований їхній візит тощо. Головне завданий «іноземних гостей» полягає в тому, щоб під час розмови не викликати підозр «митників» і розповісти легенду, яка допоможе відволікти увагу «митників» і перешкодити їм прийняти правильне рішення. Наприклад, гостросюжетна  або сентиментальна історія, може надовго відвернути увагу «митників».

Під час гри поступово з'ясовується, що вже перші дії «іно­земців» часто видають їх «з головою»: той, хто везе «заборонений товар», часто або метушиться, або зайво напружений і скутий. Лідером бесіди в більшості випадків виступає той з «гостей», хто вільний від контрабанди.

Бесіда триває доти, поки «митники» не вирішать, у кого з «іноземців» захований «заборонений товар». Після того як відповідь отримано, решта учасників, які знаходилися в кімнаті в ролі глядачів, також пропонують свої рішення. І лише потім «іноземці» зізнаються.

Рекомендації. Після гри всі разом обговорюють, які від­повіді були правильні й чому. З'ясовується, за якими озна­ками «працівники митниці» та глядачі визначили, у кою з «іноземців» був захований «заборонений товар».

                            «Ланцюгова реакція"

Учасники утворюють коло, тримаючись за руки. Ведучий швидко, несильно, але відчутно, стискає руку сусіда праворуч  або ліворуч. Той так само потискує руку свого сусіда і т. д. По­тиск переходить від одного до другого, поки не повернеться .

Повторюється та сама процедура, але в інший бік.

Завдання ускладнюється: під час передачі імпульсу вправо гравець озвучує свою участь вигуком « Ех!», а вліво — вигуком -«Ух!». Якщо імпульси праворуч і ліворуч «зустрічаються» на  якомусь гравці, то він вигукує «Хо-хо!» і автоматичним потиском рук відправляє імпульси назад по колу.

Варіант: замість потисків можна наступати на ногу, підморгувати, ляскати сусіда по коліну тощо.

Рекомендації. Обговорення:

•  Чи важко стежити за імпульсом?

•  Чи легко озвучувати свою участь?

• Як почувається людина, на якій замкнули імпульси по обидва боки?

• Які відчуття, коли людина збивається?

•  Що потрібно зробити, щоб гра приносила задоволення, а не напруження?

Аспекти виховної діяльності класного керівника